Бібліотека... Тиша... Століття...
Тут книги розумні спокійно живуть
У тихій величній світлиці,
А двері широко відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці.
Герої романів, легенд, повістей
Тут радо говорять із нами.
В книжках - відкриття всіх великих людей,
Думки, що хвилюють віками.
Слово "бібліотека" грецького походження. Коли говорять: "Це слово прийшло до нас с грецької мови", то мають на увазі не ту мову, якою розмовляють греки - наші сучасники, а ту, якою розмовляли й писали в Стародавній Греції. Отже, перекладається слово так: бібліо - книга, тека - зберігання, тобто місце для зберігання книг. Перша державна бібліотека на Русі була створена в Києві ХI столітті Ярославом Мудрим. Він дорожив книгами, наказував збирати й оберігати їх.
Книга - це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам батьки. Щодня маємо справу з книгою в школі та вдома. Про все ми дізнаємося з книг. За допомогою них ми можемо зазирнути навіть у майбутнє, а також дізнатися, якими були давні цивілізації. Якою ж була перша книга?
Прообразом майбутньої книги послужили цери. Це перші книги з пергаменту схожі на зошит: зігнуті вдвоє і прошиті шнурками аркуши.
У Київської Русі до XVI ст. усі слова писалися разом. Вперше в історії нашого письма проміжки між словами з'явилися у книзі, яка називалася "Апостол". Видана 1564 р. І. Федоровим і П. Мстиславцем. В цьому році ми відмічаємо 440 років з дня видання.
Сучасне окреслення наш алфавіт здобув на початку XVIII ст., коли Петро I. завів нову форму письмових знаків - громадянський шрифт, замість церковнослов'янського.
Говорячи про розвиток писемності на теренах слов'янської землі, не можливо обминути таку важливу подію в історії українознавства як створення на Рівенщині першої україномовної книги "Пересопницьке Євангеліє".
"Пересопницьке Євангеліє" викладене простою мовою, близькою до народної, Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у 1556 - 1561 рр.
"Пересопницьке Євангеліє" - переклад на "просту мову" канонічного Євангелія - є найважливішою пам'яткою української книжної і народної мови XVI ст., а також незрівнянний зразок українського живопису та рукописної книги незадовго до початку друкарства на Україні (1574 р.).
Датування пам'ятки не викликає ніяких суперечок, бо творці Євангелія точно зазначили час початку і закінчення своєї велетенської праці. Отже, праця над Євангелію тривала цілих п'ять років. Дивуватися цьому не доводиться, враховуючи значний обсяг пам'ятки (960 сторінок рукопису) і високохудожнє оздоблення його заставками, мініатюрами та орнаментами. Пересопницьке Євангеліє являє собою наслідок творчої праці - перекладу з іншомовного оригіналу на так звану "просту мову" надзвичайно зближену з українською народною мовою середини XVI cт. І зрозуміло, що переклад є процесом незрівнянно тривалішим, ніж механічне копіювання.
Про цінність цієї унікальної пам'ятки культури для українського народу свідчить той факт,що через 430 років (в 1991 р.) Євангеліє стане учасником урочистого акту, пов'язаного з відродженням незалежної, соборної держави України - на ньому складе присягу на вірність українському народові перший всенародно обраний Президент України Леонід Кравчук.
В цьому році відзначається 458 років з дня написання Пересопницького Євангелія.